Співчуття з непоправної втрати Єловенка Володимира Івановича

 

Немає слів, щоб висловити співчуття з приводу неочікуваної смерті людини, котра заслуговує на найкращі слова поваги та шани. Пішла з життя людина, яка своїми діями та вчинками, своїм розумом була прикладом для багатьох.

Єловенко Володимир Іванович усе своє життя вирізнявся працелюбністю, стійкістю характеру, силою духу та наполегливістю. Він був людиною мудрою, врівноваженою, чудовим сім’янином. Разом з ним завжди була його вірна дружина, Віра Петрівна, чудовий викладач, який і досі працює з нами в училищі.

Володимир Іванович близько тридцяти років прослужив військовим. Куди тільки не закидала його, разом з родиною, доля – Чита, Забайкальський воєнний округ, Німеччина, потім Одеса, де він після звільнення з лав озброєних сил, довгий час працював в Одеському педагогічному училищі.

Хтось із великих сказав: «Коли помирає людина, світ стає біднішим, бо втрачає те, чим вона жила, як сприймала все, що її оточувало, якою багатою і щедрою була її душа, сутність». Боляче, невимовно боляче говорити і писати ці слова про Володимира Івановича - особистість справді неординарну, непересічну, невтомного і самовідданого працівника, чоловіка, батька.

Весь колектив ВНКЗ «Одеське педагогічне училище» глибоко сумує та висловлює щирі співчуття з приводу передчасної смерті колишнього працівника, чоловіка нашого викладача, Єловенко Віри Петрівни, розділяє скорботу і біль рідних та друзів. Світла пам’ять про Володимира Івановича завжди буде жити серед рідних, друзів та колег і залишиться назавжди у наших серцях. Вічна пам'ять!